The Saddest Landscape

Повернення цього легендарного гурту точно не було в моєму бінго, але маємо ще одну легенду, цього разу зі скрімо сцени. При всій любові до TSL не можу сказати, що вони увірвались з якоюсь новою силою та енергією, швидше, це дещо стриманий нерв їхніх попередніх робіт. І без нього місцями доволі довгий альбом може здатися, на жаль, однонотним. Звісно, за виключенням фітів (Джуліан Бейкер, Джеремі Болм з Touché Amoré, Into It. Over It.), які всі дуже вдалі. Загалом це все одно приємний сюрприз і приємне прослуховування, просто з таким серйозним сонграйтінгом, напевно, треба більш серйозний перформанс, бо ця шорсткість працювала в інші часи та за інших реалій, а на Alone With Heaven вона видається за якусь непрофесійність.