я вже змирився з тим, що ця нова хвиля інді-музики, яку називають прогресивним фолком чи бароко-попом, від мене надто далеко, цей theatre kid вайб а-ля нові BC,NR та Джорді Гріп мене гладить проти шерсті й змушує робити таке обличчя, ніби я зʼїв супер кислий лимон, так і з дебютним альбомом іншого учасника блек міді, який безумовно потрапить в більшість топів цього року, а я в ньому не чую нічого, крім дуже претензійної естетики