
Напевно, не буду витрачати час на те, щоб розказати, чому цей альбом дійсно хороший, Блискавкокіт один з найталановитіших музикантів сучасності, його відчуття гармонії та ритму просто непересічне, а стиль… блискавичний. Тому скоріше треба пояснити, чому його робота не отримали АОТУ. Відповідь у назві. Альбом дійсно постійно відволікається на нескінченні фіти, не завжди вдалі експерименти, та постійний флекс, який іноді відволікає від якісного сонграйтінгу. Незначні мінуси, звісно, але в комплексі не дають сфокусуватися та перестати сприймати платівку як збірник. До того ж останній акт непробачно слабкий.