Worm

Worm можна не помітити серед десятків дез-дум-метал гуртів, інтуїтивно списавши їх через жанрове кліше одноманітності та млявості — безідейних гуртів, які марно витрачають години часу слухача. Гурт однозначно спочатку мав таку тенденцію з незграбною спробою в «trve kvlt» блек-метал на ранніх демо та дебюті, а потім з фактичною імітацією Evoken та Disembowelment на другому релізі. Але цей шлях дозволив їм винайти себе та еволюціюнувати у щось неокласичне: екстремальна повільність змінилася вдумливою та проактивною роботою над чіпляючими ріфами (і соло), які притаманні традиційному хеві- та симфонічному металу (Cacophony та Symphony X згадуються як прямі інфлюєнси).

На відміну від більш очевидних та мелодійних натхнень у симфонічному блек-металі, нас зустрічає синтезоване середньовічне low-fi інтро толкієнівського зразку, яке можна почути у Summoning та Abigor. Замість блискучого та вилизаного продакшену, альбом тисне та створює клаустрофобну атмосферу — помітний вплив індустріальної течії жанру, Thorns особисто. Вже з першого співучого треку гурт забирає на себе всю увагу та не відпускає до самого кінця, десять хвилин маніфестуючи справжнє дарк-фентезійне пекло та змушуючи відчути шкірою демонічну присутність. Подальші треки не збавляють темпу, але динаміка стає все більш барочно-помпезною та ріф-орієнтованою, парадоксально вальсовою та танцювальною.

Впродовж прослуховування ми помічаємо, що маємо справу зі страшенно консистентним та віртуозним гуртом, який «ticks all the boxes» у всьому за що береться. Жах поступово змінюється на натхнення через хоровий спів у вікінгських традиціях Enslaved та холодну декламацію Emperor. Темрява стає все більш езотеричною, загадковою та зоряною, гітарні ріфи з синтезатором на фоні знаходяться у постійному русі та відкривають перспективу на далекі горизонти. Ми опиняємося посеред готичної трагедії та вампірського пафосу про нестерпне нескінченне життя та неминучу праведну смерть.