Це перше на моїй памʼяті комусь вдалось максимально близько відтворити естетику ILIIAITE, хоча саме по матеріалу не можна сказати, що воно прям дуже схоже. Музика все ж ближча до австралійського металкору, зі всіма притаманними їхній сцені атмосферою та ламаністю, навіть без натяку на Дефтоунс. Є достатньо цікавих моментів, але вони якось так спорадично розкидані по альбому, що не можуть зібратись в якісь конкретні пісні, бо саме пісням в цьому всьому естетизмі й ефірному саунд дизайні не те щоб знайшлось багато місця. Проте все одно така драматургія та продуманість заслуговують на увагу, хай навіть це не зовсім оригінально.