Fugazi

Іноді цей гурт мені здається таким ледачим вибором, бо це база, фундамент, який мають знати всі, але потім я згадаю, що існують люди, які ще не слухали до прикладу Дефтоунс. Тому хай буде самий невизнаний та недолюблений альбом Fugazi, хрещених батьків пост-хаодкору. На якому насправді є ще багато всього, від нойз року до пост-панку, і він мені насправді більше нагадує якийсь Slint. Втім більш за все мені в них завжди подобалось дві речі: те, як Ян Маккей вмів видавати таку гітарну потужність на майже чистому звуку, та те, що вони всі там насправді замасковані джазисти. А загалом це вкрай емоційна, сира, інноваційна, щира та смілива в сенсах і звучанні робота культового колективу сьогодення.