
Загалом я не знайшов тут буквально нічого, що мені сподобалось в попередньому альбомі Олександри. Немає ретровейву, немає синті-попу, немає чіпких хуків, немає божевільного вокального перформансу. Знову тотальна зміна парадигми та жанру, яку, здається, ніхто не просив, але це могло б бути, якби не звучало так сиро. Бо замах був на дійсно амбітну музику, а вийшло претензійно й беззмістовно.