Не новина, що я хардкорний фан Майка Паттона, його музика супроводжує мене вже, можна сказати, все життя, а вплив цього неймовірно динамічного вокалу на мою творчість важко недооцінити. Зі всіх численних проєктів Майка Томагавк завжди займав якесь особливе місце, в міру експериментальний, дуже хуковий, широко концептуальний, на той момент він був менш екстравагантним за FNM і більш зібраним за Fantômas. І своїм дебютним альбомом вони одразу нанесли себе жирною крапкою на мапі цього мультивсесвіту Паттона. Така собі похмура розповідь про серійного маніяка, когось на кшталт Баффало Білла, про те, як він підбирає на трасі випадкових попутників, які більші нікуди не доїдуть. Музичний суперовід можна схарактеризувати, як альтернативний рок, але зі всіма витікаючими елементами, враховуючи, що в складі цієї супергрупи музиканти з The Jesus Lizard, Melvins та Helmet. Тобто місцями буває ламано, стоунерово, пост-хардкорно. А на цьому полотні головна зірка вже відірвалась, як вміє, сьома вокалами та сотнями ефектів. Чесно, навіть не знаю, чому саме сьогодні згадав за цей альбом…