
Чесно не зможу багато написати про реліз, його треба просто слухати, а ще краще пережити. Це дійсно експірієнс, безформний, димний, який дурманить, пʼянить і дещо калічить. Ця подорож може здатися задовгою, схожою на лабіринт, в якому легко заблукати, але чим глибше в ньому, тим більше відрізняються всі ці стежки, кути, повороти. Лірика болюча, що, мабуть, очевидно, проте й ця відвертість теж має магнетичний ефект. В цьому й полягає магія Camgirl, альбом якийсь огидний, як сцена, де гієни вночі доїдають зубра, але відвести погляд реально важко. А ще я постійно ловив себе на думці, що таку музику зараз міг би робити Курт Кобейн, якби досі був живим.