Joey Valence & Brae

третій за три роки повноформатний альбом вибухового дуету фіксує їхній остаточний перехід від воршипа Beastie Boys до музики Y2K-ери, і майже всюди це пішло на краще, бо цей вайб нескінчених вечірок дійсно потребує саме такого звуку, в усьому іншому Джої Валенс і Брей видали десь те саме, гострі ванлайнери, багато жартів, купа ностальгії про дитинство та рефлексії на тему дорослішання, тільки цього разу ще більше знайомих семплів й інтерполяцій, плюс на подив чудовий фіт з Ребеккою Блек

одночасно кращий і гірший в деяких аспектах за попередній, тому здається, що варто все ж збавити темпи