
такий потужний старт, який одразу нагадує, чому цей гурт був дієвим фіксом у довгих паузах між альбомами Тул, такі класні качові рифи, сильні вокальні мелодії, все супер впевнене, що аж тисне на тебе цим дивним відчуттям невідкладності
але, як у мене буває буквально з кожним їхнім релізом, на другій половині я вже починаю втомлюватися, а голос Піта Лоффлера стає надто різким на дистанції