ТУЧА

найгучніший рупор емансипації випустив свою першу повноформатну роботу, на якій вона звучить дуже тендітно та особисто, без жодних маніфестів і памфлетів, що справді їй личить, цей дисонанс чогось щирого, гарного під агресивні клубні баси ми вже чули минулого року на BRAT і це дійсно працює, продакшн теж дотягується до свого прототипу, що насправді є одним з найбільших досягнень цього альбому, бо саме звучання, вокальні аранжування, мікс тут топові, ну й обкладинка теж слей

все ж закороткий, як і буває з такими недовгими творами, всі ці експерименти та пісні, які випадають за титульну фабулу, сприймаються швидше як розфокусування, особливо в другій половині