Коли Шон Інграм презентував свій новий проєкт, то одразу було помітно це потужне тяжіння до пост-металу, а тепер впевнено можна назвати Love Is Violence одним з найкращих альбомів жанру. В багатьох аспектах він опирається на досвід мастодонтів такої музики й нагадує них у всіх правильних місцях без натяку на вторинність. Бо своєю чергою додає немало нового в це звучання: будь-то фолкові пасажі, чи звук гітар ближчий до якогось пост-хардкору, або ці хаотичні моменти, які ніби мають нагадати про Coalesce. І чистий вокал Шона не можна назвати видатним, але щось в ньому безперечно є, щось зі світу сінгер-сонграйтерів плюс ця болісна щирість текстів. Але саме його тріскучий крик є емоційним якорем цієї платівки, яка блукає по буйних хащах розкотистої динаміки та темної атмосфери.