Я спеціально дав собі час з довгоочікуваним альбомом Джастіна, але скільки я б його не слухав, все одно відчуває себе обкраденим. Бо не знаю, як оцінювати цю роботу. Як повноформатну платівку, третину якої я вже заслухав до дір? Чи тільки другий диск цього диптиху? Обидві ці концепції не на користь SABLE, fABLE. Минулого року я завмер в очікуванні того, що буде після цієї коми, але не здогадувався, що і все те, що було до неї теж стане цим продовженням. Для мене той EP був таким закінченим повним досвідом, що перетворення його на простий вступ трошки зменшує його вагу. При тому fABLE це теж досвід, трансформативний, так, він має більш оптимістичний настрій та піднесені аранжування, все — гармонізації, лірика, саунд дизайн, як завжди, на висоті, однак відірване від прологу воно звучить надто двовимірно. Тому в мене й вкрали цей альбом (року), може, якби я отримав банальні сингли та пережив цю трансформацію наново без того апетайзера, то це дійсно було б щось надзвичайне. Але маємо, що маємо: шедевральну іпішку та хороші інтенції, які спіткнулися об сумнівну стратегію.