
мені, фанату класичного гетеборзького звуку, цей альбом, як мед на вуха, така приємна ностальгія повертає мене на років 25 назад, але й без неї MOTU звучить дуже непогано
одразу стає зрозуміло, чому так мало гуртів залишились в такому звучанні, бо все це вже сто разів зіграно, набагато краще, а щось навіть має культовий статус, по вокальним аранжуванням Ніклас все ж програє Фрідену