Перш за все, варто зазначити саму ідею того, що це своєрідний expansion pack, спіноф до однойменної пісні англійською з торішнього альбому, таке рішення не тільки наклало естетичний відбиток на цей реліз, але й було підкреслено музично у вигляді рефренів та єдиного лейтмотиву. Це мені дійсно сподобалось, проте не зважаючи на те, що Аокігахара в цілому комусь може здатися доволі одноманітною, а акустичні інтро та аутро зайвими, закінченість самої форми не відняти. Центральні тут три треки, з яких саме сингл мені полюбився найменш, але як дамба, що розділяє між собою бенгери, цей елемент теж працює. А по обидві сторони, мабуть, найкращі пісні 0%M, вони мають в'їдливі приспіви, не в останню чергу завдяки багатим вокальним аранжуванням, і розмаїття гітарних приколів, по яких одразу стає зрозуміло, що у гурта зʼявився новий сонграйтер. EP пролітає на одному подиху, залишаючи за собою приємний посмак, єдине, чого йому може не вистачати, це якогось руху вперед такої пост-маткорної музики, бо всі ці хаотичні моменти, динаміка тихо-гучно та рваний (тут ще й трошки беззубий) звук — вже такі класичні тропи жанру, що їх навіть не можна назвати вторинними.