Ви не подумайте, я не серйозно вважаю свій реліз Greatest Of All Time, але така цифра вимагає чогось семиподібного, тому чому б і ні. До того ж ця платівка виграла звання українського метал альбому 2016 року, обійшовши самих Джинджер, то чогось вона ж має бути варта. А варта вона була року запису, втрачених нервів та грошей, проте немає на що жалітися, бо за це все ми отримали те, чим можна дійсно пишатися. Озираючись на цю роботу, мимоволі стає смішно, бо це зараз розумієш, що, наприклад, всі сингли були з фітами (Red Code з Фло, соло в Rats in the Walls зіграв Ігор Сидоренко, а у Supercell заспівала Марта з iamyou), а вся кампанія була розтягнута майже на півріччя, ніби це все було зроблено за сучасними правилами. Переслухуючи SLM мене, звісно, вже ніяк не чіпляють наші класичні мазафачні пісні, які й стали “хітами”, а більше цікавлять саме експерименти: повільний білд-ап Following, альтернативний рок Sky Moves Faster, космічна атмосфера When There Is No Time. Все це ми написали на піку креативності, коли нічого не було страшно, а все здавалось можливим і легким. За два роки цей альбом буде святкувати свій десятий ювілей, хотілось би щось спланувати з цієї нагоди, але хто знає, де ми всі будемо хоча б за місяць?