Визнаю, цей раптовий реліз взяв мене зненацька, і перші три треки дуже заінтригували, як звучанням, яке дійсно нещадно знищує, так і матеріалом, який став набагато різноманітнішим, ще з більшим використанням електроніки. Але цього запалу, на жаль, не вистачило на цілий лонгплей, тим паче такий довгий, на кого взагалі розрахований альбом на 19 пісень, які йдуть годину 11 хвилин. Все дуже швидко розпадається й тоне в одних і тих самих прийомах та не дуже цікавому сонграйтингу, навіть фіти не допомагають перетворити цей вихор квантованих звуків на щось більш структуроване, драматургічне. Дійсно, саме ці звуки вони, мабуть, зараз роблять найкраще, найефективніше, і перетворити свій дезкор на щось на кшталт електронної музики теж вірне рішення, просто поки що це не їхня фінальна форма. З таким саме успіхом можна було випустити десь третину від цього альбому, а то й менше, тому що скілів на такі амбіції в них немає.