Pallbearer

Не те щоб це колись був видатний гурт, але якісь очікування до своїх наступних релізів все одно генерував. Але після трьох доволі непоганих думових альбомів, Pallbearer вирішили суттєво зм'якшити своє звучання. Перший такий експеримент показав, що скоріш ці зміни пішли на гірше, проте на цій другій спробі здається, що у них вийшло приборкати цей новий для себе жанр, чи варте воно було? Мабуть, ні. Музика хороша, грають вміло, а співає не дуже, ці шорсткості намагаються перекрити більш глибокою лірикою, в яку вслухуватись щось не дуже й хочеться. А слухати цей альбом хочеться заради атмосфери та добре продуманих структур пісень, завдяки яким навіть фірмові десятихвилинні опуси не викликають нудьги.

набагато кращий за Forgotten Days