Я прям бачу її розмову з лейблом: “Енні, а в якому жанрі буде наступний альбом?” на що Енні Кларк відповідає: “Так.” Такої еклектики я дійсно давно вже не чув, особливо від більш-менш мейнстримних артистів. А ще й скласти все це музичне різномаїття в якийсь наратив, це вже щось з домену прога. І те, що міс Кларк сама спродюсувала цей альбом говорить про дуже серйозні наміри. Останній раз я такий детермінізм та кристалізацію концепту памʼятаю на болючому With Teeth, де Трент Резнор теж представ оголеним і сміливим, не дивно, що й звуком All Born Screaming нагадав мені саме той альбом. І тільки щирість голосу та влучні слова змогли склеїти цей вихор з різних впливів, звуків та епох музики, без нього дійсно було б легко загубитись між цими механічними бітами й неопсиходелією.
як би я не любив такі альбоми-подорожі, мушу визнати, що звучання першої половині мені набагато ближче