Я відверто здивований тим, наскільки воно не стидно звучить. Ніколи не був фанатом, тож очікував десь на такий самий жах, який був на цьогорічному альбомі KMFDM, тому що весь цей індастріал з минулого слухати доволі смішно. Але тут я почув якийсь фан, ну типу, як мінімум робити цей альбом їм було весело, це зовсім не схоже на обовʼязковий реліз кожні пʼять років, щоб нагадати про себе своїм підстаркуватим фанатам. І навіть у звуці теж можна знайти щось цікаве, нічого надприродного, однак якийсь шарм все одно присутній. Цей шарм, звісно, розвіються повністю на плоских текстах і сенсах, та й в принципі весь мій приємний подив розбився о загальну схематичність та банальність пісень з мінімальним використанням простору для експериментів. А втім, я очікував гіршого.
🆎 ще до кінця не розібрався: той спіч Ґудзя крінжовий чи базований, скоріше, друге;