Окей, якийсь божевільний китаєць самотужки робить авангардний блек метал з елементами маткору грецькою мовою. В принципі цього вже достатньо, щоб мене зацікавити. Але я не міг підозрювати, що буду в такому захваті від цього альбому. Він дійсно просочений божевіллям, музично навіть надто технічний, що не заважає в цій мʼясорубці почути справжні пісні. Концепт теж не перетягує на себе забагато уваги, але чим глибше в ньому розбираєшся, тим більше розумієш, наскільки ця людина не в собі. Цю лихоманку довершує саксофон, всякі етнічні інструменти та маніакальні споукен ворд фрагменти. Може здатися, якось це все вже занадто, але музика, а саме рифи настільки смачні, що весь антураж тільки підсилює їх, а не розмиває в собі, хоча без нього точно не було б так цікаво.