Доволі цікаво, що колись це був гурт з якоюсь надзвичайною містикою навколо них. Все непонятне, все нове, одним слово ісландське. Але таке враження, що чи може світ так стрімко угнав уперед в якусь дивину за останні волатильні роки, або гурт зробив пару кроків назад. Раніше кожен альбом був реально сюрпризом і ковтком свіжого повітря, а тепер знов повернення до Volatari та сольники Йонсі. Якби взяти лише один зі звичайних аспектів їхньої музики (мрійливі фонові ландшафти) і видати за новий виток у розвитку Сіґур Роус. Мабуть, це було б норм, проте останні десять років вони тільки таку музику й випускали, в різних не альбомних формах. Я спеціально пішов переслухав Kveikur, досі знищує, а цей скоріше мав би лікувати, але він зовсім не розуміє, що в мене болить.
дуже приємна оркестрова ембієнт музика
на жаль, не можу сказати, що почув щось більше, ніж просто дуже приємну оркестрову ембієнт музику