Нова робота Тіма Хекера одразу мені сподобалась. Немає сенсу її аналізувати, порівнювати з попередніми, треба просто сідати і слухати. Занурюватись в цю атмосферу повного оніміння й байдужості. Але все ж таки щось нове є: зʼявились цікаві джазові елементи. Проте ефект від повного прослуховування альбому набагато потужніший, ніж окремо взяті елементи.
це класичний ембієнт альбом, далеко не всім таке заходить