Потроху повертаюся до прослуховування музики альбомами, і вже насправді набралося з десяток тих, про які треба написати, але почну з цього. Робота дуже довгоочікувана і попри ковід, попри війну все ж таки вийшла. Це водночас і будівництво на тому фундаменті, що було закладено попередніми альбомами, та і нові архітектурні рішення на фасадах. Не всі вони вкрай вдалі, але на то це й зветься експериментом. Але сильною стороною групи так і залишається атмосфера, точна, синхронізована зі змістом, яка дуже резонує зі слухачем. Додаткові змісти накладаються, коли пропускаєш альбом через призму злободенних подій, альбом, звичайно, не писався, як рефлексія на тему війни, але мимоволі він нею став. Але й окрім війни там вистачає знайомих нам усім концептів: поліцейське свавілля, деспотична держава, екзистенційний страх. Музично варто відзначити правильну еклектику, де нові жанрові вкраплення мають естетичну ціль, а не просто най буде, і хоч не всюди той пост-панк прийшовся мені до душі — я розумію, навіщо він там. Признаюсь, я більший фанат Love Exchange Failure, але порівнювати ці два альбоми було би помилкою.