У далекому дві тисячі шостому вокаліст Haste the Day Джиммі Райан пішов з групи, щоб більше не грати популярний тоді металкор і створив новий проект, в якому б він грав металкор непопулярний. На той час Trenches були чимось вкрай незвичайним, це після вже вкраплення сладжу і пост-металу в таку музику стануть цілком ординарними, і ті ж Norma Jean у пізній своїй творчості вдало осідлають цього коня, але тоді це було просто вау. Енергійно, нескучно, але при цьому масштабно, з цікавими структурами і багатими аранжуваннями, і звучало прям трушно. Після виходу The Tide Will Swallow Us Whole група встигла розпастись, возз'єднатись, але крім невеликого культу фоловерів, так і не набула широкої популярності. І ось навмисно, без особливого промо, в першу тиждень нового року Джиммі і компанія дропнули довгоочікуваний фоллоу-ап, і як і з багатьма такими довгобудами, головна його проблема — це несвоєчасність, тому що і звук, і пісні на альбомі, ніби він був вилучений з часової капсули, що пролежала в землі чотирнадцять років. В решті ж усі ті плюси, які я перерахував присутні, хіба що пісні стали коротшими і більш сфокусованими, так що приставку пост- можна сміливо прибрати. Тепер це більше схоже на ранніх The Ocean або більш брудні треки Конвержу, а адже і те, і те дуже навіть непогано.