So Hideous

Складно заперечити, що у цієї групи є свій унікальний бленд музики, що складається з блека, якогось кору і чорт-зна-чого, але це про музику, а ось з точки зору естетики тут все про атмосферу, і вона дуже впізнавана — огидна і красива одночасно. І з кожним новим релізом вони пускаються у все більші експерименти і ризики, щоб цю атмосферу посилити, не втрачаючи при цьому свою суть. На третьому альбомі цих піворів стало ще більше і всі вони зіграли на руку основному ядру матеріалу, не зайшовши надто глибоко у саморефлексію і, так звана, арт. Якби група не позиціонувала цей реліз, як повноформатний альбом, то це однозначно був би #EPOTY і саме перший у цьому році, а так вийшло надто коротко.