Пам'ятаю, як років двадцять тому я жорстко угорів по дум-металу і переслухав взагалі все, що було, і в той час основа жанру почала йти від такого звучання, хто в прог, хто в нью-вейв, хто в альтернативний рок. І якось після цього сцена взагалі майже вимерла, нові групи перестали з'являтися, і жодного ревайвалу не намічалось. Але ось вже пару років спостерігаю, що старички потроху повертаються до витоків, озброївшись досвідом нормального сонг-райтингу, який вони отримали у своїх не завжди вдалих експериментах зі суміжними жанрами. І цей альбом, мабуть, найвдаліший кейс такого камбеку, де все красиво від початку і до кінця, але і вайб музики 90-х теж присутній. І, звісно ж, куди зараз у готичному металі без оркестрових аранжувань.
атмосферка робить у-у-у, гітарки роблять дж-дж-дж, соляки роблять піу-піу-піу, скрипочки роблять вжик-вжик-вжик
майже всі брутальні моменти звучать комічно