Думаю, що без бекграунду так просто виміряти Trophy Scars не вийде. І якщо спочатку це був хоч і дивний, але пост-хардкор, то починаючи з альбому Bad Luck група стала протоптувати свою власну стежку, яка уводила їх все далі в бік блюзу. І така комбінація справді звучала унікально, ніби Том Вейтс ворвався в хардкор і став писати саундтреки для вестернів. Піком цієї концепції став їхній попередній альбом, він був атмосферним, красивим, наповнений блукаючими звуками Дикого Заходу. Astral Pariah є його продовженням, як стилістично, так і наративно. І останнє так само важливо, як і музика, тому що сторітелінг — це ще одна сильна сторона квінтету з Нью-Джерсі. Історії, які вони розповідають захопливі, наповнені глибокими смислами і роздумами на тему проблем дорослого життя, кохання, смерті, боротьби з адикціями. І нехай зі спотиканнями, але останнє десятиліття колектив випускає бездоганні релізи один за одним, з ідеальним ламповим продакшеном, нетривіальним сонграйтингом, і унікальною манерою співу.
за сім років, якщо порівнювати з Holy Vacants, у їхньому звуці практично нічого не змінилось