Магія їхнього дебютного альбому Divided By полягала в наступному: припорошений хаотикою Тоні Данзи металкор на понижених гітарах з дрібкою впливу blink-182, і хочете вірте, хочете ні, але десять років тому це справді звучало круто і свіжо. Наступний альбом не подарував нам нічого з вищеперерахованого, а спробував нав'язати нам нове подорослішале звучання групи, в якому просочувалось зневажливе ставлення до попередніх релізів — може причиною тому вокаліст і басист, що пішли, може тверезий погляд на свою творчість змусив їх відмовитись від того, що деякі музичні критики називали дуркуванням і безладним сонг-райтингом. Але як виявилось, саме це і робило Structures чимось особливим. І я вже думати забув про них, але тут вже тріо анонсували раптовий EP, та ще й з назвою, яка посилається на їхній самий перший іпішник, що натякало на те, що хлопці не тільки повертаються, але й збираються повернутись до своїх коренів. Перший сингл заінтригував, але не більше: звук став модним, лірика політично мотивованою. Власне, це і є єдині зміни, які тут можна почути. В решті — найзвичайнісінький дженерик джент, що намагається зібрати хоч щось на переораному вздовж і впоперек полі тими ж Northlane і Polaris. Тут вже нічого немає, шукайте далі.