
колись я палко любив всякий важкий дум метал девʼяностих, типу ранньої Кататонії, чи альбому Orchid Опета, і всю ту Unholy Trinity, кожен з якої потім почав грати щось зовсім інше, тому я щиро здивувався, коли почув дуже знайомий звук на новій роботі WITTR, це дійсно близько то дез-думу, не без звичної атмосферу, яку вже десятиріччями видають ці американці, сире, зле, аж затхле якесь
мене не покидає думка, що після шедеврального Two Hunters вони знаходяться в постійних спробах перевинайти себе, іноді це вдало, рідше не дуже, і цього разу точно вийшло цікаво, хоч і дивно саме по звучанню