Не можу знайти в собі натхнення написати про цей альбом, як я роблю це зазвичай, бо це така тепла щира робота, яку не хочеться доконструювати на плюси і мінуси (яких тут насправді немає) чи описувати цей ретельний багатошаровий продакшн — це все буду зайвим і ніби применшувати загальне сприйняття Хмельниччини. Яка намагається всіма елементами, піснями, обкладинками, звуком, текстами, концентровано довести глибоку думку, що сум за домом це один з етапів дорослішання, і в ньому є багато гіркого й солодкого. Саме в цей момент спогади фіксуються, і ти одночасно маєш цей дім відпустити та закарбувати в памʼяті. Максиму вдалося розповісти цю історію так майстерно, відверто, а головне небанально, тож не дивно, що й музично це набагато доросліша робота за його попередні. Якщо порівнювати з Косметикою, то та була шоукейсом Тощо як продюсера, то ця платівка: як музиканта.