Beck

З перших нот розумієш, що це логічне продовження Morning Phase, що якось одразу підтверджує сумніви з приводу двох попередніх альбомів Бека. А цей прекрасний і дуже-дуже гарний, його звук настільки матовий, що в ньому хочеться розчинитись. І він сам тут звучить якось впевнено й натхненно, рухається серед знайомих гітарних переборів і насипає життєвої мудрості. Як і всі його альбоми в цьому фольковому кантрі, цей теж має тенденцію дещо здуватися в другій половині та ставати все більш і більш меланхолійним до повного розмивання. Проте все одно приємно ще раз почути легенду, фанатом якої я був, скільки себе памʼятаю.