цей дует вочевидь балансує між двома контрастами: дивовижно чуттєвим і точним вокалом sace, який тяжіє до сучасного соулу, й продерськими скілами Ноа Томаса, якого вочевидь тягне до наднизького металу, тож між цими молотом та ковадлом іноді дійсно народжуються цікаві чіпкі речі, де поп-хуки комфортно уживаються з брутальними брейкдаунами, а електроніка добре вплетена в доволі унікальне звучання
проте працює це далеко не завжди, а на довгій дистанції така проста формула стає надто очевидною, та й від екстремального вокалу я б позбавився повністю