HLIBOROB

чомусь згадав історію, як у часи VK, коли писав у пошуці музики Morphine, то спочатку завжди знаходив Morphine Suffering і це дуже дратувало, добре, що тепер задля прослуховування сумної саксофонної музики треба просто захотіти вкусити горбушку буханки, а загалом це, напевно, самий вуличний альбом, який я в нас чув, якби з нього прибрати деякі занадто зухвалі, на мій смак, моменти, то вийшов би суцільний дарк-джаз

іноді все ж вайб превалює над змістом, а композиції здаються швидше імпровізаційним булочкою з джемом