Сюрприз, який всіх застав зненацька. Мало того, що перший за десять років повноформатний альбом легенд сладжу, так ще й з не меншою легендою, Аарон Тернером, у складі. А цікаве в цьому, що звучить якраз зовсім без сюрпризів, а саме так, як написано: альбом Нейросис з фронтменом Айсис під назвою «Невгасаюча любов до палаючого світу», випущений без будь-якого промо в часи, коли цей світ дійсно палає — це просто найдоречніша робота сьогодення. Цей вогкий холодний звук одразу впізнаєш, він живий, він у повітрі, потрапляє у легені спорами приреченості, при тому дає навіть більше за декілька передостанніх платівок гурту. Тут є пекуча нагальність, присутній досвід сольників Стіва фон Тілла та, звісно ж, ідеальний метч з новим фронтменом, про який в колах поціновувачів пост-металу могли мріяти тільки у фанфіках. Нам був потрібний цей альбом, а ми про це навіть не підозюрвали. Спостерігаючи за цією чергою культових камбеків, неможливо не помітити, що всі ці гурти вже далекі від свого піку популярності, проте все одно звучать ризиковано та релевантно, і чи будуть такими сучасні команди за двадцять років?
Окремо треба зазначити, як достойно гурт вирішив ситуцію зі Скоттом Келлі, який фізично абʼюзив свою дружину: zero tolerance, тотальне засудження, повне забуття.
