Німці видали без перебільшення один з найкращих прог альбомів останніх років. На ньому є неймовірна краса, складність конструкцій, цікаві структури, концепт, який замикає все в гарне коло. Альбом максимально живий, що по виконанню, що по звучанню, не має великої кількості овердабів, навіть тейки звучать так, ніби записані були з першого разу, не здивуюсь, якщо й писався він фул бендом. Акустичні пасажі перекликаються з епічними прогресивними ландшафтами, а іноді знаходиться місце для чогось приматкореного, що наводить на думку про квінтесенціальність цієї платівки, бо відсилань до попередніх релізів гурту тут безліч. Загалом Der Brauch не те, що сподобається з першого разу, але якісь чіпкі моменти точно запамʼятаються і заманять повернутися знов і знов…
100-трек: Der Doppelgänger