
Вже має бути відомо, наскільки сильно я люблю різний європейський хардкор, особливо, коли він не намагається видавати себе за своїх англомовних колег, а дійсно має цей культурний відбиток свого середовища. Тож мені одразу було зрозуміло, що з цими норвежцями все складеться. Атмосферне інтро натякає, що прослуховування буде незвичним, а вже на другій пісні починається дуже нойзовий пост-хардкор з автентичним звучанням та унікальним вайбом. Ніби це Sleaford Mods заграли панк з футуристичним нахилом у звуках, які видають їхні гітари. Все урбаністичне, крикливе, холодне, але відчуваються як коктейль Молотова, який запустили в місцеву адміністрацію, від безсилля, від скуки. У цьому є виклик всьому, й сталим музичним структурам, і сцені загалом.