Не зможу розділити захвату від цього релізу. З багатьох причин. По-перше, це звичайний nostalgia bait, при тому здебільшого для людей, які й не застали цю еру MTV2 альтернативної музики. Тут достатньо чіпких приспівів та качаючих рифів, щоб нагадати про ті золоті часи, коли така музика мала яку популярність, які до речі зараз мають всі шанси повторитися. По-друге, як для industry plant, звучить воно щось не потужно, майже всюди одна доріжка вокалу, за 14 стабільно непоганих треків від такого плаского звуку просто втомлюєшся. І по-третє, це дійсно той самий індастрі плент, тому що, коли в сонграйтерах є люди з посиланнями на персональні сторінки спотіфаю, де є пісні з мілордом прослуховувань, а серед них ще й лауреати Греммі, повірити в маленьку незалежну зірочку з тітоку стає все складніше. Але якщо вас не бентежить жоден з цих трьох пунктів, це можна назвати тяговим альбомом.