Я не дуже люблю, коли щось не подобається, кажуть, що просто не є цільовою аудиторією. Це якось ледаче, мистецтво все одно має якось відгукуватися, навіть якщо негативно. І тут я сам себе спантеличив, бо здається, це той самий випадок. Я ніколи не фанатів від Флоренс, воно завжди мені було занадто повз час хіпі, живий виступ, на якому я був, цього теж не виправив, тому на новий альбом я не чекав. На мій подив Everybody Scream дуже якісно звучить, широко, з майстерними аранжуваннями та ретельним продакшеном, і я, мабуть, міг би отримати від цього задоволення. Але десь на половині стає зрозуміло, що пісні однакові, про одно й те саме, з ідентичним вокальним флоу та подачею. Ніби задача була вдовбати ці сенси слухачу, а точніше слухачці, в голову. І ті сенси точно про щось важливе, про суто жіночий досвід, місцями нервовий, з помилками, але кінець кінцем урочистий, тріумфальний, емансипований. Таке лазерне сфокусування викликає тільки повагу, просто чи можу я отримати від цього той ефект, який закладався?