
For never wanting to be fixed
на відміну від багатьох я не був у дикому захваті від їхньої попередньої платівки, але щось в цьому металкор ревайвелі дійсно було, таке ностальгійне нагадування саме про середину нульових, наступник Symptoms of Survival дещо продовжує цю тему, але робить це набагато більш емоційно, і якщо в щемких текстах ця трансформація дуже помітна, то музика не може наздогнати таку глибину драматургії, тож можна назвати цей альбом перехідним, або лімінальним 😎
мені дуже не подобається вокал Емми, її скріми надто сухі, чистий якийсь естрадний, і куди загубились всі рифи, чому замість них банальні чаг-чаг та халф-тайм брейкдауни