з так званої Peaceville Three (Anathema, My Dying Bride, Paradise Lost) останні мені завжди подобались найменше, хоч і дуже люблю їхній готичний синтрок період, але мати 17 альбомів у дискографії це дійсно сильно, і цей здається найсильнішим з останніх, як по продакшну, так і по перформансу, гадаю, що фанати тут зможуть знайти багато всього, за що вони люблять цей гурт, причому з різних епох його існування
при всій повазі, я не розумію, чому половина пісень тут так схожа на Металліку