Tallah

все хороше, що я тут почув, мені тільки нагадало про стовпів цього жанру, навіть вражаюча гра на басу сина Майка Портного теж нагадує таких ікон, як Філді та Мартіні

у всьому іншому альбом намагається бути надто артовим та місцями безформно авангардним без потрібного для цього базису, вокаліст швидше просто вдало мімікрує під того ж Джонатана Девіса, але якщо технічно це ще якось звучить, на рівні емоцій та без того травматичного досвіду — суцільна пародія