Slow Crush

це я розумію шугейз done right, не задля тегу чи гайпу, а тому, що саме такий саунд дизайн найкраще працює з їхнім матеріалом, і що це писалось саме під таке звучання, розмите, ефірне, але гучне, коштом чіпких гітарних рифів, які не дають загрузнути в цій солодкій ваті з гарного зареверберованого вокалу та гуркітної атмосфери, а потім у третьому акті альбом робить цікавий півот у бік більш построкової, майже фолькової естетики, яка нагадую про щось ісландське