Ba’al

коли вони грають блек, то він прям сирий, моторошний, а коли пост-метал, то все таке розлоге, атмосферне, і коли дум, то зовсім сумний, повільний, тож еклектика тут дійсно фонтанує, бо поміж цих граней ще багато всілякого металу, і швидкісного, і ламаного, але все на хуках, рифи добре запамʼятовуються, ще й все на різних вокалах, іноді з дивакуватою мелодекламацією, через це божевільне різномаїття, я в деякі короткі моменти чув елементи чогось стороннього, типу mewithoutYou, Paradise Lost, God Is an Astronaut