Одразу зі свого старту цей австралійський пост-метал гурт наробив багато шуму, здебільшого завдяки емоційності та щирості їхнього вокаліста. Коли Кріс Торпі покінчив життя самогубством, то здавалось, що проєкту кінець, але вони змогли переформатуватись й видали шедевральний інструментальний Departure Songs. Ось вже третій їхній пост-рок альбом продовжує цю канву атмосферної сумної музики, в якій ніби-то і відчувається ця прірва, той вакуум, який залишив після себе Кріс, а з іншого боку все звучить цілісно, закінчено, повно. Хист для цього в них присутній, A Single Flower зроблено по кращих канонах жанру, є багато простору для розгойдування, є продумана драматургія, яка має влучно підводити до катарсису, є щільні важки секції. Понад година пролітає стрімко, ніде не дає заскучати (навіть на півгодинному клоузері), вкотре нагадуючи, що щось чуттєве, щемке, ліричне можна зробити й без слів.
мене трошки розчарував мікс, він якийсь зарізкий та плаский